"Покавуємо

з літературою"

При використанні авторських матеріалів сайту покликання на сайт обов'язкове

Кава... Яка вона?.. З присмаком гіркого мигдалю, чи солодка, що пахне ваніллю, можливо, з ароматом кардамону, а інколи - молочного шоколаду...

І у Вас так буває? Асоціації виникають самі по собі... І ти не можеш зрозуміти, чому так...

Кава і література... Кава і діти... Кава і уроки... Кава і школа...

"Нічого спільного!"- скажете Ви. А чи так ? Насолода, яку отримуєш від горнятка кави, коли потрібно відпочити, коли зустрічаєшся з друзями в улюбленій кав’ярні, коли зранку готуєш каву коханій людині, може зрівнятися тільки з насолодою від спілкування з улюбленими дітьми, від розуміння , що на уроці вони зазнають насолоди від літератури так само, як при вдиханні кавового аромату...

Так народилася назва сайту .

Тож запрошую Вас, шановні мої гості, на каву!

Три найсмачніших запахи? Запах гарячої кави, свіжої випічки і сторінки нової книги.

Надея Ясминска


Кава та книги тісно пов'язані у нашому повсякденному житті, чи не так? Тож, якщо ви любите сховатися у затишному містечку, взяти в одну руку гарну книжку, а в іншу - ароматний напій, то ця підбірка точно для вас!

Наталія Гурницька "Мелодія кави у тональності кардамону"

Неймовірно красива книга. Вона дійсної співає до свого читача. З кожної сторінки лунає мелодія слів, яка дуже тонко та вірно передає настрої своїх героїв. Основні події відбуваються у Львові середини 19 століття. З опису дуже чітко стає зрозуміло, як жили тоді жінки і наскільки важливо було не скомпрометувати себе навіть зайвим поглядом. Це історія дівчини, яка наважилася піти за своїм щастям. Їй довелося заплатити за нього не малу ціну...


Наталія Гурницька "Мелодія кави у тональності сподівання "

Роман - передчуття . Здавалося б життя закінчилося, обірвалося в одну мить. Єдина людина, ради якої вона жила померла. Чи зможе Анна піднятися, зібрати всі свої сили і почати нове життя, без Адама чи піде слідом за чоловіком? Але по смерті він залишив їй подарунок, надію на життя без нього... дитину. Анна набралася сил і змогла піднятися, не ради себе, а ради дітей, яким вона потрібна. Чи зустріне вона ще таке ж палке кохання чи закриє своє серце на всі замки, щоб більше не страждати.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави».

«Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.» Кожна маленька історія — як замальовка акварельною фарбою - легка, натхненна. Після читання історії стає сонячно на душі. І цим сонцем хочеться ділитись.


Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне»

У цій невеличкій кав’ярні вже понад століття подають найсмачнішу каву. Тут можна посидіти за філіжанкою цього гірко-солодкого напою, відволіктися від буденних проблем і… вирушити в подорож у часі. Щоб зустрітися з коханим, з яким вас колись розлучили кілометри. Чи отримати лист від чоловіка, який забув про вас через хворобу. Знову хоча б на мить побачитися із сестрою, яка загинула в автокатастрофі. У кожного свої причини побувати в минулому. Проте є умова: встигнути повернутися в майбутнє, доки кава не охолоне…

Галина Вдовиченко, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Наталія Гурницька, Тетяна Белімова, Ніка Нікалео "Львів. Кава. Любов "

Це історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші — гіркі, як свіжозварена кава або спогади про доленосні події нашого недалекого минулого. Треті ще довго залишають по собі аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів... Думками, які народжуються за горнятком кави, діляться Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Вікторія Гранецька, Дара Корній та інші автори.

Мартен-Люган Аньєс «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву»

Бестселер французької письменниці Аньєс Мартен-Люган — сумна і красива історія жінки, яка після загибелі коханого чоловіка і доньки втрачає сенс існування. Головна героїня заново вчиться жити, кохати, відчувати. Книга про життя, поділене на «до» і «після», про самотність, надію, любов і віру в себе.

Йоанна Яґелло "Кава з кардамоном "

«Підліткова кава» та ще й з кардамоном! Роман для підлітків сучасної польської письменниці – для всіх поціновувачів таємниць, емоцій, кохання та кави! Книга про родинну таємницю, що деінде нагадує мексиканську мильну оперу. Але тут є все, що варте уваги: закоханість, дружба, переживання – все те, що робить юнацьку проблемну прозу цікавою та напруженою. Сторінки книги «Кава з кардамоном» розповідають про те, що таке справжня дружба, як легко її можна втратити та як важко, але дуже необхідно цю дружбу повернути назад. Книга зі смаком кави вчить підлітків цінувати справжнє: справжню дружбу, любов, справжні стосунки.


Ден Мун «Кава і осінь» http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690539

Віра Петриченко «Кава Осені» http://www.chitalnya.com/work.php?work=7774

Софія Шульга «Кава. Осінь. Думки. Сніг» https://uapoezia.com/kava-osin-dumki-snig/

Зачарована «Кава Осінь» http://dnevnik.bigmir.net/article/1151438

Леся Гук «Кава…Осінь…» http://lesyaguk.blogspot.com/2017/08/blog-post_21.html


Богдан Томенчук. Книга поезій“Дві джезви”

Вона не така проста, щоб перегортати сторінки на скору руку. Її треба читати вчитуючись, смакуючи вірші один за одним, наче ковтки тої доброї кави. І брати до рук цю книжку слід не від нудьги та пошуків чогось нового, а від потреби чогось проникливого, глибшого та мудрішого, аніж оті безконечні щоденні клопітні події.



Олександр Черних "Кава з медом"

Ми всі летимо навипередки з часом. Світ пізнаємо з екранів планшетів та смартфонів, намагаючись за скороченими висловами, абревіатурами та схемами розпізнати справжнє життя, яке самі ж у ті криптограми й заховали. А воно у миттєвостях, справжніх вчинках, роздумах про реальне. Саме у таких миттєвостях ми живемо і запам'ятовуємо смаки квітів, кави, поцілунків. І такі вчинки створюють світ і все справжнє навколо нас. Саме ці миттєвості ми і пригадуємо у найкращі та й у найстрашніші часи нашого життя. Саме такі миттєвості зібрані у цій книжці. Зібрані для того, щоб на п'ять хвилин з ранку відволікти читача від перегляду стрічки новин на смартфоні і надати можливість, читаючи, щось згадати, про щось задуматись та помріяти. "Кава з медом" - суміш солодких спогадів та гірких роздумів записаних у різний час, у різних обставинах, у різних частинах світу.

Кава не одне століття надихала видатних людей. Наприклад, Вольтер випивав до 50 чашок кави на день, Оноре де Бальзак – близько 20, а Людвіг ван Бетховен варив собі каву винятково із 64 зерен. І кожен був певен, що саме цей загадковий, екзотичний напій надихає їх на творчість . Ми вирішили пошукати і дізнатися, якій каві надавали перевагу різні письменники і як саме вони її пили.

ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК

Сказати, що Оноре де Бальзак любив каву – це нічого не сказати. Цей француз був справжнім кавоманом, який випивав від 20 до 50 чашок кави в день. У це неймовірно складно повірити. Однак і на цьому він не зупинявся! Ще одна звичка письменника – він їв мелену каву. Так, саме їв, додаючи води. Кава так надихала письменника, що він навіть присвятив есе своєму улюбленому напою.

СЕРЕН К'ЄРКЕГОР

Цей письменник і філософ з Данії теж полюбляв каву. Звичайно, в такій кількості, як Бальзак , він її не вживав. Однак мав іншу дивну кавову звичку. К’єркегор клав до кави запаморочливу кількість цукру! Не просто «декілька ложечок» – він насипав в каву стільки цукру, щоб утворилася гірка, яка виглядала з чашки.

ВОЛЬТЕР

Ось хто міг би скласти чудову компанію Бальзаку! Філософ теж «пив каву літрами» – денна норма чашок з цим напоєм у нього була від 40. До рецептів приготування кави він ставився творчо – часто експериментував і дуже любив варити каву разом з какао.

ДЖЕЙМС ДЖОЙС

Цей письменник не відрізнявся організованістю і пунктуальністю. Багато спав, не мав ніякого режим дня. А ще у нього було багато фобій. Наприклад, він боявся води, і необхідність помитися у нього викликала жахливий страх! Однак ця його особливість ніяк не позначається на улюбленому напої – хоч в каві є вода, письменник із задоволенням пив її щоранку прямо в ліжку.

БЕНДЖАМІН ФРАНКЛІН

Франклін ставився до кави по-особливому. Він говорив, що кава – це справжня окраса столу. І ніколи не втрачав можливості випити чашечку кави, сидячи в кафе і прислухаючись до розмов оточуючих, або граючи в шахи♟. А ще Франклін не сідав на корабель, поки не перевіряв, чи достатній запас кави у нього є на час подорожі.

А які кавові дивацтва є у вас? Зізнавайтеся!